Клінічна картина при неврозі серця складається із серцевих проявів і загальних симптомів. До серцевих сипмтомам ставляться, у першу чергу, болю. Вони можуть носити що давить, колючий або режущий характер і виникають, як правило, після нервових перевантажень. Тримаються серцеві болі від декількох годин до декількох днів, вони не пов’язані з фізичними перевантаженнями або ходьбою (що відрізняє їх від болів при стенокардії) і зникають, як тільки увага хворого перемикається на приємні для нього теми. Як тільки хворий заспокоюється й забуваєте перенесеному хвилюванні, болі зникають. Але іноді, особливо в істеричних хворих, доводиться прибігати до застосування лікарських препаратів, які звичайно допомагають слабко.
Іноді хворі скаржаться на болі, подібні з болями при стенокардії (болю віддають під ліву лопатку, відчувається почуття тиску й печіння за грудиною). Але таке явище найчастіше спостерігається при запущених випадках неврастенії, які дійсно ведуть до виникнення стенокардії.
Крім серцевих болів хворі із серцевим неврозом скаржаться на посилене серцебиття. Це виражається тим, що хворий почуває кожен серцевий удар, що в нормі не сприймається. Хворого це постійно тривожить, і він змушений звернутися до лікаря.
Невроз серця звичайно завжди пов’язаний із судинним неврозом, при якому часто спостерігаються збліднення або почервоніння шкіри особи, похолодання кінцівок, кидання в жар, припливи до голови. У жінок всі ці явища звичайно підсилюються в період клімаксу. У чоловіків явища судинного неврозу спостерігаються рідше, але вони ведуть до імпотенції й гіпотонії.
При такому захворюванні, як невроз серця, крім серцево-судинних порушень у хворих завжди є функціональні розлади нервової системи. Вони скаржаться на швидку стомлюваність, поганий сон, неуважність, апатію, занепокоєння, тремтіння в кінцівках. У таких хворих часто можна спостерігати пригноблений психічний стан, дурний настрій, похилість до сліз. Часто хворі неврозом серця скаржаться на те, що їм важко дихати, постійно не вистачає повітря й тому вони змушені час від часу робити глибокі вдихи. Подих у них часто буває поверхневим, життєва ємність легенів значно знижена. Такі хворі не можуть подовгу затримувати подих і часто скаржаться на запаморочення й загальну слабість. Розладу подиху мають чисто неврогенный характер і не мають нічого загального із задишкою при серцевих або легеневих захворюваннях.