КОЛАПС
Колапс відрізняється від непритомності більшою тривалістю й вагою явищ. При ньому різко знижується тонус всієї артеріальної системи, що веде до падіння артеріального тиску й порушенню серцевої діяльності.
Причиною колапсу найчастіше бувають велика крововтрата, удар у живіт, різку зміну положення тіла. Часто колапс є ускладненням якого-небудь захворювання (скарлатина, черевний або сыпной тиф, хвороби серцево-судинної системи, харчові отруєння, гострий панкреатит, запалення легенів і т.д.).
У стані колапсу хворий блідий, нерухомий, покритий холодним потом. Відзначається синюшність кінцівок і ногтевых фаланг. Подих у хворого поверхневе, пульс нитковидний, іноді не прощупується. Температура тіла знижена на 1-2 градуса, артеріальний тиск дуже низьке або не визначається. Свідомість затемнена, у важких випадках відсутній.
Якщо в цей час хворому не надати екстрену допомогу, то до перерахованим вище явищ додаються судороги, серцева слабість, мимовільне отхождение сечі й калу, і хворий гине.
ПЕРША ДОПОМОГА
Перша допомога при колапсі спрямована на усунення причини, що викликала колапс (припинення дії агента, що травмує, боротьба із крововтратою й т.д.), і на боротьбу із серцево-судинною недостатністю. Хворого укладають у положення із трохи піднятими ногами (щоб забезпечити приплив крові до мозку), накладають тугі пов’язки на кінцівці (самопереливання крові) і терміново викликають “швидку допомогу”.
Обов’язково треба забезпечити хворому приплив свіжого повітря (див. непритомність).
Якщо у хворого, що перебуває в стані колапсу, розвився термінальний стан, необхідно приступитися до штучного дихання й непрямого масажу серця.